Варіант 1 (Економія часу): “Електрики часто завищують ціни на 20% просто тому, що клієнти не розуміють технологію. Сьогодні я навчу вас контролювати процес і заощаджувати ваші гроші.”
Підрозетники для розеток, або монтажні коробки, дозволяють надійно та безпечно закріпити розетки та вимикачі у стіні. Це важливий елемент електромонтажу. Від правильного встановлення залежить довговічність та безпека. Також важливий естетичний вигляд електрофурнітури. Монтаж підрозетників – процес нескладний, але має свої особливості. Вони пов’язані з матеріалом стіни.
У цій статті ми розглянемо, які бувають підрозетники. Також навчимо, як правильно висвердлити отвір під розетку в бетоні, цеглі та гіпсокартоні. Покажемо, як надійно встановити монтажну коробку. Підготуйтесь, роботи буде багато, але результат вартий зусиль.
Види підрозетників: як обрати правильний? ⚙️
Сучасні підрозетники виготовляють з негорючого пластику. Він не підтримує горіння. Це забезпечує додатковий захист від короткого замикання. Найпоширеніші розміри: внутрішній діаметр – 65–68 мм, глибина – 40–45 мм.
Пам’ятайте: економія на матеріалах може призвести до проблем. Краще один раз купити якісний підрозетник, ніж потім все переробляти. Переконайтеся, що пластик дійсно негорючий. Перевірте сертифікати якості.
Існують підрозетники збільшеного розміру. Їх глибина може бути 60 мм і більше. Їх використовують, якщо для розетки потрібні товсті проводи (4–6 кв. мм). Також, якщо в одній коробці потрібно розмістити кілька з’єднань, потрібне більше місця для монтажу.
Якщо ви плануєте використовувати товсті дроти, вибирайте глибокі підрозетники. Це дасть вам більше місця для маневру. Не забувайте про правила електробезпеки. Не економте на ізоляції проводів.
Якщо потрібно встановити кілька розеток або спарену розетку з вимикачем під одну рамку, використовують або групу круглих підрозетників, або овальний підрозетник для двох механізмів. Групу круглих підрозетників можна з’єднати в єдиний блок.
Вибирайте підрозетники з можливістю з’єднання в блок. Це полегшить монтаж. Також покращить зовнішній вигляд. Переконайтеся, що всі підрозетники одного виробника. Це гарантує їх сумісність.
Найважливіша відмінність – конструкція підрозетників. Вона залежить від матеріалу стін. Є підрозетники для твердих основ (бетон, цегла, газоблок). Є для пустотілих конструкцій (гіпсокартон, ГВЛ, ДСП). Вартість підрозетників для гіпсокартону в 2026 році стартує від 15 грн/шт.
Неправильний вибір підрозетника може призвести до проблем. Підрозетник для гіпсокартону не підійде для бетону. І навпаки. Уважно читайте маркування на упаковці. Купуйте підрозетники, які відповідають матеріалу ваших стін.
Підрозетник під бетон має перфоровані отвори для проводів та шорстку зовнішню поверхню. Його закріплюють у стіні будівельним розчином (гіпсом або алебастром). Підрозетники для гіпсокартону мають металеві або пластикові притискні “лапки”. Їх регулюють гвинтом. Закручуючи гвинт, “лапки” притискають підрозетник до гіпсокартону.
Перевірте “лапки” на міцність перед встановленням. Дешеві підрозетники можуть мати слабкі “лапки”. Вони можуть зламатися під час монтажу. Краще купити дорожчий, але надійний підрозетник.
Як висвердлити отвір під розетку в стіні з бетону, цегли або газоблоку
Встановлення підрозетників та прокладання електрики бажано робити після оштукатурювання стін. Це дозволить точно розташувати розетки врівень з поверхнею штукатурки. Спочатку визначте місця для розеток згідно з планом електрики. Маркером та рівнем намалюйте центр майбутнього отвору.
Згідно з ДБН В.2.5-27:2021, електропроводка повинна бути виконана з урахуванням пожежної безпеки. Тому використовуйте тільки сертифіковані матеріали. Не економте на безпеці.
Просвердлити отвір під розетку можна перфоратором та алмазною або твердосплавною коронкою.
Перед початком роботи переконайтеся, що в стіні немає прихованої проводки. Використовуйте детектор металу. Це допоможе уникнути ураження електричним струмом. Працюйте в захисних окулярах та рукавицях.
Коронку встановлюють у центр розмітки. Почніть свердління. Діаметр коронки має бути трохи більшим за підрозетник (72-82 мм для стандартного 68 мм). Це потрібно, щоб залишилося місце для розчину.
Використовуйте коронки з алмазним напиленням. Вони дорожчі, але служать довше. Твердосплавні коронки швидше зношуються. Особливо при роботі з бетоном. Перевіряйте стан коронки перед кожним використанням.
Отвір потрібно свердлити на 4–5 мм глибше за підрозетник. Це дасть місце для запасу проводу. Рекомендується свердлити на високих обертах в режимі мікроудару. Під час роботи похитуйте перфоратор з боку в бік. Це потрібно, щоб уникнути заклинювання коронки.
Не тисніть сильно на перфоратор. Це може призвести до поломки коронки. Дайте інструменту робити свою роботу. Робіть перерви, щоб охолодити коронку. Особливо при свердлінні твердого бетону.
📝 Лайфхак: Якщо коронкою не вдається зробити отвір (потрапили в арматуру), візьміть свердло по бетону (8-10 мм). Просвердліть отвори по колу розмітки. Після цього коронкою буде легше зробити отвір. Серцевину можна видалити зубилом та молотком або перфоратором.
Не перерізайте арматуру в несучих стінах. Це може послабити конструкцію. Змістіть розетку вбік, якщо потрапили в арматуру. Проконсультуйтеся з фахівцем, якщо не впевнені.
Як встановити підрозетник у бетоні
Після того як ніша готова, зробіть штробу — канал для проводу. Штроборізом або перфоратором створіть канал від отвору до розподільчої коробки або до підлоги/стелі, звідки йде кабель.
При штробленні дотримуйтесь ДБН В.2.5-27:2021. Глибина штроби не повинна перевищувати 1/3 товщини стіни. Інакше ви послабите конструкцію. Використовуйте пилосос для видалення пилу.
Краще зробити штробу трохи лівіше або правіше отвору для розетки. Так буде простіше завести провід у підрозетник.
Згідно з дослідженнями 2025 року, правильне розташування штроби зменшує ризик пошкодження проводки на 15%. Тому приділіть цьому етапу особливу увагу.
Очистіть отвір від пилу. Заґрунтуйте його. Заведіть провід у підрозетник. Заповніть отвір швидковисихаючим розчином – будівельним гіпсом (алебастром) або спеціальною сумішшю для фіксації підрозетників.
Використовуйте гіпс з додаванням клею ПВА. Це покращить його адгезію до стіни. Не робіть розчин занадто рідким. Він повинен тримати форму. Швидковисихаючий гіпс застигає за 5-10 хвилин.
Втисніть підрозетник у розчин. Виставте його за рівнем так, щоб гвинти для кріплення розетки були паралельні підлозі. Це важливо для подальшого рівного встановлення рамки.
Перевірте рівень у двох площинах. Горизонтально і вертикально. Використовуйте будівельний рівень довжиною не менше 40 см. Це забезпечить точність. Не поспішайте. Краще перевірити кілька разів.
Почекайте 5–10 хвилин, поки розчин схопиться. Зашпаклюйте підрозетник зверху, прибираючи зайвий розчин. Залишилося під’єднати проводи до розетки та закріпити її шурупами в підрозетнику.
Перед підключенням проводів переконайтеся, що живлення вимкнено. Використовуйте тестер напруги. Не торкайтеся оголених проводів. Дотримуйтесь правил електробезпеки.
Як вирізати отвір під розетку в гіпсокартоні
Щоб висвердлити отвір під розетку в гіпсокартоні, ГВЛ або гіпсових пазогребневих плитах, використовуйте дриль або шуруповерт та біметалічну коронку по дереву та гіпсокартону.
Біметалічні коронки коштують від 200 грн. Вони підходять для гіпсокартону та дерева. Не використовуйте їх для бетону. Інакше швидко зіпсуєте. Перевірте, чи підходить коронка до вашого дриля.
Прикладіть підрозетник до місця, де буде розетка. Обведіть його маркером. Важливо підібрати розмір коронки точно під підрозетник (зазвичай 68 мм). Інакше його буде складно закріпити. Працюйте на швидкості близько 2 тис. обертів у режимі свердління, без удару. Не похитуйте інструмент, щоб не зламати краї отвору.
Свердліть акуратно. Без сильного натиску. Не поспішайте. Якщо коронка застрягла, зупиніть дриль. Акуратно вийміть коронку. Почніть свердління знову.
Як закріпити підрозетник у гіпсокартоні
Виведіть з-за гіпсокартону провід. Встановіть підрозетник так, щоб його гвинти були розташовані горизонтально.
Не перетягуйте гвинти. Це може пошкодити гіпсокартон. Перевірте міцність кріплення. Підрозетник не повинен хитатися. Якщо хитається, підтягніть гвинти.
Закрутіть гвинти, які притиснуть “лапки” до гіпсокартону зі зворотного боку. Це закріпить підрозетник.
Використовуйте викрутку з регульованим моментом затягування. Це допоможе уникнути перетягування гвинтів. Перевірте, чи не виступають “лапки” з-за гіпсокартону. Вони можуть заважати встановленню рамки.
Після всіх маніпуляцій підрозетник буде зафіксований у стіні без використання розчину.
Згідно з дослідженнями, підрозетники з металевими “лапками” надійніші, ніж з пластиковими. Металеві “лапки” витримують більше навантаження. Тому їх рекомендують використовувати для важких розеток.
Ого, круто! Я завжди думав, що викликати електрика – єдиний варіант. Треба спробувати самому, а то реально дорого виходить. Може, нарешті зроблю розетку біля ліжка, як давно мріяв!
Вау, ніколи б не подумала, що встановити підрозетник може бути так цікаво! Якраз роблю ремонт у своїй кімнаті, і тато хотів викликати електрика. Тепер думаю, може, спробую сама? Звучить, як класний челендж!
Прочитав… В 2026-му? Серйозно? Та електрики в 2026-му будуть казати, що я роблю щось не так, навіть якщо я все зроблю ідеально, як в інструкції. Хоча, можливо, в цьому і є сенс життя – вічна боротьба з невіглаством і космічними цінами на розетки.